Поняття величини. Типи величин. Прості величини. Змінні та постійні величини. Структура опису величин. Надання значень величині. Приклади.

Повідомлення Я разом з відповідною йому інформацією / називають величиною. Інформацію / називають значенням величини, а повідомлення Я — позначення» величини. При цьому говорять, що позначенню Я відповідає значення /.
Різним позначенням може відповідати одне і те ж значення. Наприклад, позначенням VII, 7, 007 відповідає значення — «сім»; позначенням 5.7, 005.700 — значення «п'ять цілих і сім десятих» і т. д. В алгоритмах величини відіграють роль об'єктів, над якими виконуються певні операції. Об'єкти, над якими виконується деяка операція, називають операндами. Не всякий об'єкт може бути операндом. Наприклад, вектори не можуть бути операндами для операції ділення, комплексні числа не можуть бути операндами для операції порівняння < (менше) або > (більше). Множину величин, для яких визначено деяку множину операцій, називають множиною величин певного типу. Таким чином, тип величин визначається операціями, які можна над ними виконувати.

Для найбільш вживаних типів величин введено позначення типів, які називають ідентифікаторами типів: цілочислові величини; натуральні числа; раціональні числові величини; дійсні числові величини; комплексно-числові величини; логічні величини; величини, значеннями яких є слова або тексти, величини, значення яких подаються двійковими словами деякої фіксованої довжини.

Реальні дані, з якими працює програма, — це числа, рядки, логічні величини. Ці типи називаються базовими, або простими величинами. Але для підвищення продуктивності праці програмістів і підвищення якості їх роботи необхідно, щоб мови програмування мали засоби, що дозволяють описувати дані у вигляді, максимально наближеному до реальних аналогів. Це складені (структуровані) типи даних. У цьому питанні розглянемо тільки прості величини.

Для того щоб величина могла бути операндом у деякому алгоритмі, її позначення слід подавати у вигляді скінченої множини знаків з деякого набору. Стандартні позначення величин називають також зображенням цих значень. Так, перші п'ять натуральних чисел мають зображення 1,2,3,4,5. Зображення 34, 1001, -2, 0, 123 є зображеннями відповідних цілих чисел, а зображення 7.3, -0.32, -3.2Е-01 є поданням значень дійсного типу, причому два останні зображення відповідають одному й тому самому значенню, зображення «Так», «Ні», «Школа», «Фізика», «Спорт» — це значення рядкового типу (рядки символів). Часто для значень величин зручно поряд з їх зображеннями мати інші позначення, які називають ідентифікаторами, їх вибирають довільно у вигляді деякої скінченої послідовності букв, цифр і знака підкреслювання, що починається з букви. Щоб не плутати ідентифікатори із зображенням значень величин літерного типу, останні беруть у лапки. Відмінність між позначенням і зображеннями полягає в тому, що позначення може бути довільним, тимчасовим, локальним, тоді як зображення повністю характеризує конкретне значення без додаткових пояснень про те, що саме мається на увазі. Наприклад, відношення довжини кола до його радіуса в різних випадках може бути позначене через pi, P тощо, але є лише єдине його зображення за допомогою десяткових цифр: 3.1415926...

Величина, яка в будь-які моменти часу може набувати тільки одного й того ж значення, називається сталою, або константою. Величина, яка в різні моменти часу може набувати різних значень з деякої множини допустимих значень, називається змінною величиною. Проте в кожний конкретний момент часу змінна величина може мати або тільки одне значення, яке називається поточним, або не мати жодного. Константи можуть бути подані за допомогою їх зображень. Якщо доводиться часто посилатися на «довгі» константи, то вводять деякі більш короткі їх позначення (імена) і вказують ці імена замість того, щоб кожного разу виписувати всі знаки в зображенні константи.

Практично всі алгоритми розв'язування задач використовують величини. В алгоритмічних мовах та мовах програмування величини, як правило, описують, тобто вказують до якого типу вони належать. Величини в алгоритмах служать для подання вхідних даних, для збереження проміжних та вихідних даних (результатів обчислень).

Щоб величину можна було використовувати у програмі, її треба попередньо описати, вказавши її тип. Поки величина не описана, звертатися до неї не можна (хоч в мові Бейсик вважається, що всі неописані змінні мають числовий тип). Після того як величина описана, до неї можна звертатися. Проте змінні попередньо потрібно ще й ініціювати — присвоїти початкове значення. У мові Бейсик для опису змінних цілочисельного типу, дійсного з одинарною точністю, дійсного з подвійною точністю та рядкового типів використовують оператори DEFINT, DEFSNG, DEFDBL, DEFSTR відповідно. Завдавання типу змінних можна робити неявно, використовуючи в іменах змінних суфікси %, !, #, $. У мові Паскаль константи описуються в розділі

const список констант;

а змінні — в розділі:

var ім'я: тип;

Змінні одного типу під час опису можна вказувати через кому.

Надання значень величині здійснюють за допомогою оператора (вказівки, команди) присвоювання. В результаті виконання оператора присвоювання старе значення величини втрачається. Оператор присвоювання у мові Паскаль позначається символами :=, а у мові Бейсик — символом = .

Наприклад, А:=1.23; S:='Паскаль' — у мові Паскаль; A=1.23; S="Паскаль" — у мові Бейсик.

 


Репетитор в місті Рівне та Рівненському районі.

Поліграфічні послуги та фотодрук
Тел.: +38 (093) 515-57-24, +38 (098) 050-8649
м. Рівне, вул. Дубенська (Район Боярка)

Написати електронного листа репетитору

 

Реклама:

Пропонуємо фотодрук та Поліграфічні послуги.