| Тіло вищих рослин диференційоване на органи (корінь, стебло, листок); анатомічна будова ускладнилась (виникли захисні, провідні, механічні тканини), в онтогенезі має місце чітке чергування безстатевої (спорофіт) і статевої (гаметофіт) фаз (поколінь).
Спорофіт утворюється із зиготи (2n). У спеціальних органах (спорангіях) спорофіту утворюються після мейозу гаплоїдні клітини — спори. З гаплоїдних спор виникає статеве покоління (гаметофіт, або заросток). У заростках розвивається жіночий гаметофіт (архегоній) , в якому виникає нерухома жіноча гамета — яйцеклітина, і чоловічий гаметофіт (антеридій), в якому виникають рухомі сперматозоїди. У мохів переважає гаметофіт (статеве покоління), у папоротей, хвощів, плавунів, голо- і покритонасінних —спорофіт (безстатеве).
Мохоподібні. Представник мохоподібних зозулин льон росте в лісах, на каміннях, деревах. Нерозгалужене стебло висотою 15—30 см, вкрите листям; багаторічна дводомна рослина. Антеридії і архегонії розвиваються на верхівках стебел. Якщо є вода, відбувається запліднення яйцеклітини з утворенням зиготи (2п), з якої розвивається спорофіт на жіночому екземплярі гаметофіту. Спорофіт складається з ніжки і коробочки, в якій утворюються спори. Спори, висипаючись із коробочки, проростають у протонему (або передросток) у вигляді зеленої розгалуженої нитки. На протонемах формуються бруньки, з яких з часом розвивається гаметофіт, У життєвому циклі домінує гаметофіт, який замість кореня має ризоїди. Характер чергування поколінь у мохоподібних такий: статеве покоління розпочинається проростанням спори, закінчується утворенням гамет; безстатеве покоління розпочинається проростанням зиготи і закінчується утворенням спор.
Рід сфагнум має близько 350 видів. Гаметофіт сфагнуму однодомний, ризоїдів немає, ріст верхівковий, стебло розгалужене, вкрите листям. Клітини листка — двох типів; а) хлорофілоносні, асимілюючі; б) мертві, прозорі (гіалінові) з кільчастими потовщеннями, поглинають і утримують воду. Усе це в масі торфу створює анаеробні умови, сприяє збереженню органічної маси від мінералізації й утворенню торфу, заболочуванню. Торф — добриво, паливо, будівельний матеріал, хімічна сировина (смоли, кислоти, спирт).
Плавуни і хвощі поряд з папоротями були дуже поширені в девонському і кам'яновугільному періодах. Сучасний плавун булавоподібний — трав'янистий, стелеться по землі, наростає верхівкою, без камбію. Спори утворює в спорангіях, із спор розвивається безхлорофільний однодомний гаметофіт (п), що живиться сапрофітно за допомогою мікоризи, утворює антеридії і архегонії. Запліднюється за наявності води, утворюється зигота, новий багаторічний плавун. Спори містять близько 50% жиру, не тонуть у воді (звідки й назва); їх використовують у медицині як присипку, в металургії — для фасування деталей.
Папоротеподібні поширені повсюдно, особливо в тропічних лісах (деревоподібні, трав'янисті, епіфіти — ростуть на стовбурах дерев). Наша папороть — багаторічна рослина, що має кореневище і перисторозсічені листки (вайї), росте верхівкою. На нижньому боці листка формуються коричневі соруси із спорангіями. Після мейозу в спорангіях утворюються спори, з яких розвивається зелена пластинка (серцеподібної форми) площею до 1 см2 (заросток). Заросток кріпиться до фунту ризоїдами, знизу формуються антеридії і архегонії. Якщо є вода, сперматозоїди рухаються до архегонію — запліднення з утворенням зиготи (2n). Спорофіт спочатку паразитує на гаметофіті, але з часом формує власні корені і листки. Гаметофіт ще дуже зв'язаний з водою, запліднення відбувається у воді, спорофіт типово суходільна рослина.
Папороті використовують як декоративні й лікарські рослини (кореневище папороті — глистогінне).
Хвощ польовий — індикатор кислих грунтів, стебло має вузли і міжвузля, з розетками дрібних листків. Стебла двох видів: а) весняний, спороносний, негалузистий, неасимулюючий; б) літній вегетативний, галузистий, асимілюючий. Спори формуються в спорангіях колосків; з морфологічно однакових спор виникають фізіологічно різні заростки — чоловічі й жіночі. Запліднення відбувається після дощу.
Голонасінні дістали таку назву завдяки тому, що насіння лежить відкрито на поверхні лусок, воно не захищене стінкою зав'язі. Виникли з найдавніших насінних папоротей у кам'яновугільному періоді завдяки ароморфозам: утворенню насінини із зародком рослини і запасними поживними речовинами; внутрішньому заплідненню (без води). Найбільше значення мають хвойні (сосна, ялина, модрина). У деревині сосни є паренхімні клітини смоляних ходів; листки голкоподібні, живуть два-три роки, вкриті кутикулою. На 35— 45-му році життя в сосни формуються органи статевого розмноження — шишки; чоловічі дрібні — на минулорічних пагонах. У їх мікроспорангіях формуються пилкові зерна (чоловічі заростки з двома сперміями — вегетативною і генеративною клітинами). Жіночі шишки формуються на пагонах цього року і мають два види лусок: зовнішні — покривні й внутрішні — насінні. На верхньому боці насінних лусок розміщені два насінні зачатки, що виконують функції спорангія.
У насінному зачатку формуються чотири спори, з яких три відмирають, а одна мейотично ділиться і перетворюється в гаплоїдний жіночий заросток з двома архегоніями з яйцеклітиною в кожній. Запилення — вітром; у сосни від запилення до запліднення минає 14 місяців. Проростає пилок, і пилковою трубкою просуваються два гаплоїдні спермії. У заплідненні бере участь лише один спермій і одна яйцеклітина, інші руйнуються. Із зиготи утворюється зародок насінини, а з усього насінного зачатка — насінина. Ендосперм насінини гаплоїдний. У такий спосіб чоловічі гамети досягають жіночих завдяки наявності пилкової трубки і не потребують для цього води, що дало голонасінним значні переваги в умовах життя на суші.
Тропічні голонасінні мають великі листки (пальми), а в помірній зоні — невеликі голки (сосна, ялина), нагромаджують велику біомасу; цінна деревина, її використовують у будівництві, хімічній, парфумерній промисловості.
Для покритонасінних (квіткових) властиве утворення квітки, насінини і плоду. Гаметофіт редукований до кількох клітин, що значно прискорює його розвиток. Ці ароморфози й одночасно масовий розвиток комах, птахів, ссавців сприяли домінуванню покритонасінних на земній кулі.
За сукупністю ознак серед покритонасінних виділяють два класи: дво- і однодольні (далі в дужках зазначено ознаки однодольних). Зародок насінини з двома (однією) сім'ядолями; коренева система стержнева (мичкувата); провідні пучки з камбієм розміщені в стеблі правильним колом (пучки без камбію — дифузно розкидані), листки прості або складні цілокраї або надрізані (прості, суцільнокраї); жилкування сітчасте (паралельне, дугове); квітка чотири- або п'ятичленна (тричленна).
Класи поділяють на порядки. Найважливіше практичне значення мають розоцвітні, хрестоцвітні, пасльонові, складноцвітні, бобові, злакові, лілійні.
|
