В організмі людини виділяють чотири типи тканин: епітеліальну, сполучну, м'язову, нервову.

Епітеліальна — вкриває тіло ззовні, вистилає його порожнини, утворює залози, тому виконує захсну, видільну і всмоктувальну функції. Хоч епітелій розвиваються з усіх трьох зародкових листків, усі види епітелію мають спільні ознаки: високу здатність до регенерації, полярність (відмінності в будові апікальної і базальної частин клітини), відсутність міжклітинної речовини.
Розрізняють: плоский епітелій (на поверхні шкіри, ротової порожнини), залозистий (залози шкіри, шлунку, слинні), миготливий (з війками в дихальних шляхах).

Сполучна — складається з клітин і міжклітинної речовини, в якій відбувається обмін продуктами життєдіяльності, підстилає епітелій, сполучаючи шкіру з м'язами, підтримує і об'єднує органи, утворюючи хрящі, сухожилля, зв'язки, кістки, виконує кровотворну функцію.

М'язова — забезпечує перемі­щення людини і рух органів. Є два види м'язової тканини: поперечносмугаста — з тонких волокон (довжиною до 10— 12 см) — здатна довільно (свідомо) скорочуватися (це скелетна мускулатура, мімічна; клітини багатоядерні); гладенька — з окремих об'єднаних у пучки одноядерних клітин (скорочення мимовільне (несвідоме); зумовлює скорочення внутрішніх органів).

Нервова — складається з різної форми нейронів (нервових клітин) і нейрогліі. Нейрони мають два види відростків: дендрити (короткі й галузисті) і нейрити, або аксони (довжиною до 1 м, з розгалуженнями в органах). Дендрити сприймають збудження, аксони передають нервові імпульси іншим нервовим клітинам і робочим органам. Аксони утворюють нервові волокна, вкриті оболонкою, і спинно-мозкові й черепно-мозкові нерви. Розрізняють: відцентрове волокно, що передає імпульс від нервової клітини до периферії, доцентрове, що діє в зворотному напрямі, і вставне волокно, що здійснює зв'язок між першими двома. Усі елементи нервової тканини забезпечують взаємозв'язок тканин і органів всередині організму і пристосування його до навколишнього середовища.