Кров — рідка сполучна тканина; функції: дихальна (переносить СО2 і О2); поживна (переносить глюкозу, жири, амінокислоти); секреторна (продукти дисиміляції); регуляторна (за до­помогою гормонів); терморегуляторна; гомеостатична (підтримання сталості внутрішнього середовища); захисна (лейкоцити, тромбоцити).

До складу крові входять: плазма — 60%, формені елементи — 40%. Плазма містить близько 90% води, 8 — білків, 0,12 — глюкози, 0,8 — жирів, 0,05 — сечовини, 0,9% мінеральних солей; Фізіологічні розчини, що їх використовують у клінічній практиці, за осмотичним потенціалом (0,9%) відповідають плазмі.

Еритроцити — без'ядерні клітини крові з гемоглобіном, утворюються в червоному кістковому мозку, руйнуються через 3—4 місяці в селезінці, переносять О2 і СО2. В 1 міліметрі кубічному є приблизно 4,5—5 млн еритроцитів.

Лейкоцити — білі клітини крові. Мають ядра; рухаються амебоподібно; утворюються в червоному кістковому мозку, селезінці, лімфовузлах; через З— 5 днів — у печінці, селезінці, місцях запального процесу. Фагоцитоз мікробів; з участю лейкоцитів утворюються антитіла. В 1 міліметрі кубічному є 6—8 тис. лейкоцитів. Фагоцитоз відкрив у 1883 р. 1.1. Мечников.

Тромбоцити — без'ядерні; утворюються у червоному кістковому мозку; через 5 — 7 днів — у селезінці; беруть участь у зсіданні крові. В 1 міліметрі кубічному є 300 — 400 тис. тромбоцитів.

У разі поранення тромбопласти руйнуються і виділяютьтромбопластин, що каталізує перетворення протромбіну плазми крові на тромбін; останній потрібний для перетворення білка фібриногену (також у плазмі) на фібрин. Ці реакції відбуваються за наявності кальцію і калію.

Імунітет — несприйнятливість до інфекційних хвороб. Природний імунітет може бути природженим, що передається в спадок від батьківських організмів, і набутим (виникає після перенесення хвороби).

Штучний імунітет буває активний (якщо введені в організм ослаблені або вбиті збудники інфекції) і пасивний (при введенні в організм сивороток з готовими антитілами проти збудників інфекції).

Переливати кров однієї людини іншій можна лише певної групи, щоб запобігти аглютинації — склеювання еритроцитів. В еритроцитах є білки аглютиногени А і В, у плазмі — аглютиніни α і β. У крові ніколи не бувають одночасно аглютиноген А і аглютинін α, аглютиноген В і аглютинін β, тому власні еритроцити не склеюються.

На рисунку зображено схему переливання крові (стрілки показують напрям від донора до реципієнта і в межах своєї групи).

Розподіл компонентів за групами крові людини