Перекази з української мови

№ 2. Володимир і Ярослав

Минало X століття. Київська Русь вступала у друге тисячоліття сильною, могутньою державою. Племена і народи визнали авторитет Києва як столиці, верховну владу київського князя. Дружби з Київською Руссю домагалися країни Європи. За її зростанням уважно стежили сусіди на Сході, в Азії. Досягши значних успіхів, київський князь Володимир не мав, однак, наміру спочивати на лаврах. Життя дало йому не один гіркий урок. І кожний з них робив його досвідченішим, мудрішим. Багато друзів мала Русь, та не бракувало й ворогів. Як боротися з останніми? Як зробити з них доброзичливих сусідів, а можливо, й друзів? Чи тільки мечем, походами, пострахом? Володимир раз по раз у тяжку хвилину подумки звертався до бабуні Ольги. Ще в дитинстві вона вчила його, що не перемогти зло іншим злом. Треба вчитися перемагати його добром. Тоді він не послухався Ольги, бо не розумів її слів. І за життя бабуні, і після її смерті сам чинив немало зла — воював, сварився, погрожував, вів розгульне життя, ходив з найманим військом варягів на свого рідного брата Ярослава.

Лише згодом, уже зрілим мужем, збагнув він мудрість бабусиних слів. Його батько бився з візантійським імператором на Балканах, домагаючись миру з давнім суперником Київської Русі лезом меча. Володимир досяг миру з Візантією розширенням торгівлі, запровадивши на Русі християнство, яке сповідували греки у Візантії. Приборкавши войовничість Візантії, князь приборкав власну непримиренність, гординю. Володимир розумів, що утвердження високого, прекрасного — це теж боротьба зі злом. Тягнулися до краси Володимирові сини — Святополк, Мстислав і особливо Ярослав. Князь мріяв, щоб вони змагалися у доброзичливості, не ворогували між собою.

Та не в усьому послухалися сини батька. Після його смерті затіяли династичну війну за право князювати в Києві. Переміг у ній Ярослав, названий за свої великі здібності Мудрим. Сидів він на великокнязівському престолі в Києві 35 років — з 1019 до 1054-го. Дбав про розвиток Київської Русі, її могутність. Одна з його доньок — Анна стала королевою Франції. Але не лише цим прославився Ярослав Мудрий. За Ярослава Мудрого виріс новий Київ — «град великий», який красою і розмірами перевершив «град Володимира». Ярослав започаткував книжкову справу і зібрав колекцію рукописних книг. Це була перша бібліотека на Русі.
Батькова наука стала Ярославові в пригоді у зрілі роки. Як і свого часу Володимир, він пережив крутий злам. Войовничий запал молодості змінився розважливістю, добротою серця, а це у свою чергу зумовило його поворот до світу прекрасного. У 1034 році князь Ярослав заклав і за кілька років збудував величний храм. Людина талановита і мудра, він назвав головний храм міста і всієї держави «Софія», що по-грецьки означає «мудрість». Ярослав наче кинув виклик столиці Візантії Константинополю, де головний храм теж звався Софійським.

Софію Київську будували приїжджі грецькі і місцеві майстри-русичі. Про архітектуру храму написано багато книг і статей різними мовами. Софія Київська здавна привертає увагу вчених багатьох країн світу.

(З кн. «Скарби України»)
447 слів

Завдання:
1. Написати докладний переказ тексту.
2. Дати власну оцінку діяльності київських князів Володимира і Ярослава. Який відбиток їхньої діяльності ми відчуваємо сьогодні в Україні?