Перекази з української мови

№ 9. Українські Січові стрільці

Люди, почувши, що густими колонами суне із залізниці військо, поховалися по льохах, по ярах, дожидаючи судного дня. Одні лише баби, дівчата й діти, що страху не знають, залишилися дома: що Бог дасть, і в віконця заглядають.
Ось-ось уже вони. Йдуть широким шляхом степовим і в село повертаються. Хто вони? Обличчя не суворі, в очах привіти. Хто це? Які то стрічки жовто-блакитні мають, що це за пісня розлягається дужим, могутнім хором? Слова не чужі... слухайте:

— Гей, видно село, широке село під горою.

Та це ж наша пісня, наше військо, наші прапори українські!

Вислані сюди, щоб нещадно карати винуватців, стрільці замість того помагали людям загоювати ті рани, що темний люд завдав собі й усьому краєві... Покути й кари за всякі провини тільки в сні лякали тих, хто почував гріх за собою.

Людей не брали на допити, а поводилися, як з нерозумними дітьми, що в незнанні своєму не відають, що творять...

Зорганізоване в одне ціле твердою дисципліною та спільним життям упродовж світової війни, Українське Січове стрілецтво, роздивившись навколо, взялося негайно до праці. Незабаром серед селянства розійшлися чутки одні від одних чудніші: вони вчать, вони лікують, вони посилають своїх людей на роботу в поміч удовам і недужим. За все платять, поводяться по-людськи. Позаводили крамниці, дають людям світло, роздають книжки! Щось небувале робиться.

Всеобіймаючий дух людяності й щирого братерства справив чудо. Хоч як розбещено людей по селах останніми подіями, але дух ладу й законності, заведений у стрілецтві, та щирі й справедливі до всіх відносини, заімпонували народові. Сваволя затихла, злочинств не було, а старі гріхи зостались нерозслідуваними. Та й навряд чи коли діждуться своїх безсторонніх суддів.

Люди зразу якось підлягли владі новоприбулих і не ставили опору новим запорядженням, зрозумівши, що вони не йдуть на шкоду народові. Між іншим, взяті були під опіку стрілецтва всі парові млини в околиці, власники яких наживались і безконтрольно грабували народ. Була унормована плата за мливо та встановлений однофунтовий відсип з кожного пуда зерна для роздачі бідним удовам і калікам. Народові це дуже подобалося, і всі без протесту віддавали свою лепту.

Доступність і відсутність гордості старшин зробили їх швидко такими популярними серед селянства, що до них посунули люди за порадою у всіх своїх бідах і життєвих пригодах. Так народ, оставлений сам собі в темряві, радий, коли йому хто хоче помогти.

В будинку царської тюрми українські Січові стрільці влаштували величавий концерт. Замало для всіх місця всередині. Майдан цвіте людським натовпом, як луг квітками. А діти обліпили всі щербини в мурах, як горобенята свої гнізда. Що їх цікавить тут? Чи той прапор? Чи портрети Тараса й Богдана на сцені, вінками та стрічками перевиті? Чи звуки гімну «Ще не вмерла... », що ллються зі сцени дужою хвилею, виконані хором і оркестром стрілецького гурту? Чи українське слово пориває їх душу, що у всіх на лиці і здивування, і радість, і сльози?

За чотири місяці пробування січовиків в Україні ми бачили всі можливі заходи, щоб збудити народ з вікового сну, щоб затліти в ньому вогник свідомості, національного й людського чуття. Школи, бесіди, театральні вистави — все це було енергійно й уміло проведене в життя покинутого інтелігенцією й забутого нашого селянина.

Події останніх проводів не можеш згадувати без сліз...

(За Софією Тобілевич)
510 слів

Завдання:

1. Написати стислий переказ тексту.

2. Доповнити переказ вашою оцінкою внеску Січових стрільців у визвольний рух в Україні.