Дихання забезпечує надходження кисню для окислення поживних речовин і виділення продуктів обміну (СO2, NH3, та ін.). Органи дихання: носова порожнина, носоглотка, гортань, трахея, бронхи, легені. У гортані голосові зв'язки. Газообмін відбувається в альвеолах легень. Зовні легені вкриті плеврою, що складається з двох листків, один З яких зрощений з стінками грудної порожнини, внаслідок чого утворюється порожнина плеври; тиск у ній на б— 9 мм рт. ст. нижчий від атмосферного. Не сприяє рухам легень. Напрям і швидкість газообміну в альвеолах визначаються парціальними тисками O2 і СO2. Різниця парціальних тисків між венозною кров'ю і повітрям становить: для O2 — 70, для СO2 — 7 мм рт. ст. Один грам гемоглобіну зв'язує 1,34 мл кисню. Вуглекислий газ переноситься кров'ю у вигляді гідрокарбонатів натрію і калію та гемоглобіном (10%). Кількість виділеного вуглекислого газу і поглинутого кисню залежить від віку, фізичного навантаження, стану здоров'я тощо.

Дихальні рухи (18—20 за хвилину) зумовлені роботою м'язів діафрагми, міжреберних, трахей, бронхів, грудей, плечового пояса. Спокійний видих відбувається пасивно, без участі м'язів. При глибокому видиху до еластичних сил приєднуються скорочення внутрішніх міжреберних м'язів і м'язі» живота.

Життєва місткість легень — це максимальна кількість повітря, яку видихає людина після найглибшого вдиху (в середньому 3500 мл) У стані спокою вдихається і видихається 500 мл повітря — це дихальний об'єм. Кількість повітря, що проходить через легені за 1 хв, або добуток дихального об'єму на число дихальних рухів за хвилину — це хвилинний об'єм дихання. У тренованих людей з навантаженням зростає дихальний об'єм, у нетренова-них — частота дихання.

Частота і глибина дихальних рухів регулюється автоматично і мимовільно нервовою та гуморальною (концентрація СO2, адреналін) системами. Дихальний центр регуляції лежить у кількох відділах нервової системи, у тому числі й у довгастому мозку. Органи дихання слід оберігати від пилу, отрути, холоду, бактерій і загартовувати фізичними вправами.