Аналізатор — це система сприймання, передавання й обробки інформації про явища у внутрішньому і зовнішньому середовищах організму. В органах чуття (слуху, зору, нюху та ін.) є рецептори (що сприймають сигнали) , від яких відходять нерви, що передають інформацію до відповідних ділянок головного мозку. У слизовій оболонці носових раковин міститься близько 40 млн рецепторних клітин, що сприймають запахи і передають імпульси в проміжний мозок і кору. Смакові сосочки (рецептори) в слизовій оболонці язика, міст, довгастий мозок, зорові горби, кора великих півкуль утворюють смаковий аналізатор.

Рецептором зору є око і його допоміжний апарат. До зорового аналізатора належать також зорові нерви і центри в головному мозку (підкірковий горб), потилична доля. Око складається з очного яблука (з трьох оболонок) і допоміжного апарата. Зовнішня фіброзна оболонка, спереду проникна для світла (рогівка), в задній частині утворює склеру або білкову оболонку. Середня судинна — утворює в передній частині пігментовану райдужну (райдужну оболонку) з круглим отвором (зіницею). Величина отвору зіниці рефлекторно реагує на інтенсивність світла. Внутрішня оболонка — сітківка — в задній частині містить колбочки (рецептори денного зору і кольорів з пігментом йодопсином) і палички (рецептори присмеркового зору з родопсином). Дальтонізм — порушення функцій колбочок. Слізні залози зволожують око, виділяють фермент лізоцим антимікробної дії. Оптимальна освітленість робочого місця 600 лк; відстань до предмета читання має бути 30—35 см; важливе значення для зору мас вітамін Л (морква, гарбуз).

Орган слуху складається із зовнішнього, середнього і внутрішнього вуха. Зовнішнє вухо має вушну раковину, слуховий прохід, барабанну перетинку. Середнє вухо складається з барабанної порожнини, в якій є три кісточки — молоточок, коваделко, стремінце. Євстахісва труба сполучається з носоглоткою. Внутрішнє вухо, або лабіринт, одночасно є й органом рівноваги. Складається із заповнених рідиною каналів та еластичної мембрани, яка сприймає звукові коливання від слухових кісточок середнього вуха і передає їх рідині. Коливання різної сили збуджують відповідні рецептори лабіринту (завитка) і передаються слуховим нервом до скроневої частки мозку. Вестибулярний (рівноваги) апаратскладається з круглого й овального мішечків та трьох півколових сполучених між собою каналів, які заповнені рідиною і містять чутливі клітини (рецептори) та отоліти — кристалики бікарбонату кальцію. Зміщення отолітів збуджує ті чи інші рецептори вестибулярного апарату і це передається в довгастий мозок, міст, мозочок, спинний мозок, зумовлюючи рефлекторні рухи м'язів тулуба, кінцівок та ін., що запобігає падінню. На спеціальних тренажерах апарат рівноваги можна зміцнити.

Нервова система забезпечує зв'язок організму з навколишнім середовищем і суспільно-корисну діяльність людини. Це сукупність нейронів, що контактують між собою за допомогою синапсів. Нейрон складається з тіла і відростків (аксонів і дендритів). Умовно виділяють ЦНС — центральну нервову систему (головний і спинний мозок) і периферичну (12 пар черепно-мозкових і 31 пара спинно-мозкових нервів). Функціонально нервову систему поділяють на соматичну, вегетативну, або автономну. Соматична ін-нервує органи чуття і скелетні м'язи, вегетативна — внутрішні органи (серце, судини, залози, саму ЦНС). Вегетативна система, у свою чергу, поділяється на симпатичну і парасимпатичну, що діють на один і той самий орган протилежно. Наприклад, симпатична підсилює ритм і силу серцевих скорочень, парасимпатична — ослаблює, і так кожний орган.

Спинний мозок розміщений у каналі хребта, від нього відходить 31 пара спинно-мозкових нервів до шкіри, скелетних м'язів, внутрішніх органів. Він здійснює рухові рефлекси і проводить імпульси від рецепторів головного мозку до рухових органів.
У черепі розміщені такі п'ять відділів головного мозку (масою 1100— 1700 г):

1) довгастий мозок, який с продовженням спинного, містить центри дихання, ковтання, жування, серцевої діяльності, чхання, кашлю тощо;

2) задній, що складається з моста (сполучає довгастий і середній мозок) і мозочка (координація рухів, рівновага тіла);

3) середній мозок, який зв'язує задній і проміжний мозки, регулює тонус скелетних м'язів. У ньому розміщений епіфіз, що регулює утворення пігментів шкіри;

4) проміжний — містить таламус і гіпоталамус (виділяють гормони вазопресин, окситоцин; забезпечують терморегуляцію, обмін речовин, травлення);

5) передній мозок складається з правої і лівої півкуль великого мозку. У кожній півкулі на зрізі ззовні видно сіру кору (з ядер), а під нею білу речовину, утворену нервовими відростками нейронів. У білій речовині розміщені скупчення (вкраплення) ядер сірої речовини, їх називають підкірковими центрами. Поверхня півкуль мозку борознами ділиться на чотири частки: лобову, тім'яну, скроневу, потиличну. У кожній з них містяться поля (центри), що приймають, аналізують сигнали і формують реакцію у відповідь. Так, у скроневій частці розміщена слухова, а в потиличній — зорова зони.

Вища нервова діяльність — це сукупність умовних і безумовних рефлексів, що забезпечують взаємозв'язок людини з навколишнім середовищем, її соціальну діяльність. Вища нервова діяльність формується в процесі праці і соціальних відносин на основі першої і другої сигнальних систем. Згідно з вченням І.П.Павлова перша сигнальна система сприймає чуттєво-конкретні образи (є і в тварин), друга — породила мислення (аналіз і узагальнення), творчість, емоції, свідомість, використання досвіду поколінь, передбачення тощо.

Основною формою діяльності нервової системи є рефлекси — реакції організму на дію подразників. Безумовні рефлекси (моргання, захисні,харчові) — спадкові, вони формуються до моменту народження. Сукупність безумовних рефлексів називають інстинктами. Умовні рефлекси непостійні, для їх формування потрібні ті чи інші умови. Умовний рефлекс можна виробити тільки тоді, коли індиферентний подразник (звук, світло, час, біль) передує безумовному. Умовні рефлекси гальмуються тоді, коли умовний сигнал зникає, видозмінюється тощо.

Слово — це умовний подразник, який відіграє роль «сигналу сигналів» для першої сигнальної системи. Слово є основою для абстрактного мислення і формування поведінки людей.

Сон — функціональний стан ЦНС, під час якого відбувається процес аналізу, обробка і звільнення від непотрібної інформації; складається з двох фаз — повільногоі швидкогосну. Фази змінюють одна одну кожні 60—120 хв. У повільній фазі знижується тонус скелетних м'язів, у швидкій — прискорюються рухи очних яблук, мимовільні рухи кінцівок. Порушення сну негативно впливає на здоров'я.