| 1. Вживання Е чи И для позначення сумнівного голосного
1. Ненаголошений кореневий звук позначається на письмі тією ж буквою, що й відповідний наголошений того ж або спорідненого слова, наприклад: тихенько (бо тиша), село (бо села).
2. Буква Е пишеться:
а) якщо сумнівний голосний у закритому складі чергується з [і], наприклад: осені - осінь; семи - січ; печі - піч;
б) якщо сумнівний голосний випадає при зміні слова, наприклад: вітер - вітру; учень -учня;
в) у буквосполученнях -еле-, -єре-, наприклад: лелека, шелест, дерево;
г) у дієслівних коренях -бер-, -мер-, -дер-, -тер-, -жер-, -клен-, -стел-, якщо після них немає суфікса -а- (-я-), наприклад: беру, клену, стелити. Але.- збирати, проклинати, розстилати;
ґ) у суфіксах -єн- (у ім. с.р), -енн-, -енк-, -еньк-, -есеньк-, -ечк-, -тель, наприклад: зайченя, батенько, тихесенький, подушечка, приятель;
д) в особових закінченнях дієслів першої дієвідміни, наприклад: ореш, пишете.
3. Буква И пишеться:
а) у буквосполученнях -ри-, -ли-, які знаходяться між приголосними у відкритих складах, наприклад: бриніти, криниця, тривога. Але: тремтіти (бо закритий склад);
б) у дієслівних коренях -бир-, -мир-, -дир-, -тир-, -жир-, -клин-, -етил- (див. пункт 2г), якщо після них є суфікс -а- (-я-), наприклад: збирати, вмирати, застилати;
в) у суфіксах -ив-, -ичк- (якщо твірне слово має суфікс -иц-), -ик-, -ичок- (якщо твірне слово має суфікс -ик), -ищ-, -ин- (у ім. ж. р. та присвійних прикметниках), -анин- (-янин-), -ич- (-ович-), -ист-, наприклад: печиво, ключик, вуличка, звалище, хустина, селянин, керманич, гонористий, кошичок. Але: марево, зарево,кошеня (назви малих істот), вершечок, сонечко.
4. У ряді слів сумнівний голосний не перевіряється наголосом, а тому треба
запам'ятати, що:
а) Е пишеться у таких словах: левада, легенда, бентежно, леміш, інженер, лейтенант, метелик та ін;
б) И пишеться у таких словах: пиріг, цибуля, цитата, коридор, директор, кишеня, минулий та ін.
2. Вживання О чи У для позначення сумнівного голосного звука
1. Буква О пишеться в корені слова, якщо сумнівний звук перевіряється наголосом: голубка (бо голуб), розумний (бо розум).
2. У ряді слів сумнівний голосний не перевіряється наголосом, а тому треба запам'ятати, що:
а) О пишетьстаких словах: зозуля, лопух, поріг та ін;
б) У пишеться в таких словах: яблуня, яблуко, мармур, парубок та ін.
3. Вживання О чи А
1. У сучасній українській мові є слова, в основі яких відбулася зміна давнього [о] на [а] у позиції перед складом з наголошеним [а]. Запам'ятайте, що:
а) А пишеться в таких словах: гарячий, кажан, калач, качан, хазяїн, багато, багач, багатир (володіє багатством) та ін;
б) О пишеться в таких словах: борсук, комиш, коровай, кропива, монастир, отаман, поганий, слов'яни, козак, лопата, богатир (силач), солдат, гончар, товар та ін.
2. У дієслівних коренях -гон- (-гай-), -клон- (-клан-), -кот- (-кач-), -лом- (-лам-), -мог- (-маг-), -скоч- (-скак-), -хоп- (-хап-) пишеться буква А, якщо після кореня є суфікс -а- (-я-), наприклад: гонити - ганяти, клонитися - кланятися, котити -качати, допомогти - допомагати.
4. Вживання И чи І в словах українського походження
1. Буква І пишеться:
а) у коренях слів, якщо сумнівний голосний при зміні слова чергується зі звуком [о] чи [є], наприклад: вечір-вечора, шість-шести, осінь-осені;
ВИНЯТОК становлять дієслівні корені: збирати - беру, розстилати - стелю.
б) у коренях слів, якщо сумнівному голосному в російській мові відповідає о чи є, наприклад: вічність (бо в рослі. - вечность), щілина (бо в рос. м. - щель); ВИНЯТОК становлять буквосполучения -ри-, -ли-: гриміти (хоча в росю м. -греметь), тривога (хоча в рос. м. - тревога);
в) у суфіксах -інь-, -іш-, -ісіньк-, -юсіньк-, наприклад: глибочінь, малюсінький, точнісінько, зеленіший;
г) у закінченні прикметників Н. в. ми. після букви -к-, наприклад: українські, гірські, гончарські.
2. Буква И пишеться:
а) у коренях слів, якщо сумнівному голосному в російській мові відповідають ьі чи и, наприклад: кислий (бо в рос. м. - кислий), кип'яток (бо в рос. м. -кипяток);
б) у суфіксах -ик-, -иц-, -ич-, -ищ-, -иськ-, -ив-, -ин-, -ит-, -ист-, наприклад: льотчик, зборище, скатертина, плечистий.
РОЗРІЗНЯЙТЕ:
• суфікс -інн- вживається в іменниках, утворених від дієслів, наприклад: говоріння, смажіння;
• суфікс -инн- вживається у збірних іменниках, крім тих, що утворені від слів на -інь, наприклад: бурячиння. Але: каміння (бо камінь).
в) у закінченнях іменників Н. в. мн. та прикметників Н. в. одн. ч. р. після букви -к-, наприклад: річечки, бережечки, великий, важкий.
5. Вживання И чи І в словах іншомовного походження
1. Буква И пишеться:
а) в основах загальних іменників після букв д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р ("Де ти з'їси цю чашу жиру?") перед наступним приголосним (крім й), наприклад: динамо, ширма, титан, жираф, університет, циферблат, територія, фізика; ВИНЯТОК: після префікса дез-, наприклад: дезінфекція.
б) у власних географічних назвах:
• після р, д, т перед приголосним (крім й): Аргентина, Братислава, Великобританія, Ватикан, Крит, Кордильєри, Мадрид, Тибет, Скандинавія;
• після дж, ж, ч, ш, щ, ц перед приголосним: Алжир, Чилі,Сицилія, Вірджинія;
• у кінцівках -ида, -ика, наприклад: Антарктида, Америка, Мексика, Корсика;
• у словах: Бразилія, Вавилон, Єгипет, Єрусалим, Китай, Пакистан, Сирія;
в) у прізвищах після дж, ж, ш, ч, щ, ц перед наступним приголосним, наприклад: Цицерон, Шиллер, Чингісхан.
2. Буква І пишеться:
а) в основах загальних іменників в усіх інших випадках, крім того, що зазначений у пункті 1а, наприклад: гімн, геній, ажіотаж, нотаріус;
ВИНЯТОК: буква И пишеться:
• у словах, запозичених із східних мов, наприклад: башкир, киргиз, кишлак, кинджал;
• у словах церковного вжитку, наприклад: диякон, єпископ, митрополит, християнство;
• у давно запозичених словах, наприклад: лимон, спирт, бинт, графин, мигдаль.
б) в усіх інших географічних назвах, крім тих, що зазначені в пункті 16, наприклад: Греція, Сочі, Чіатурі, Зімбабве;
в) у прізвищах після всіх приголосних, крім шиплячих та ц, наприклад: Дідро, Меріме, Філдінг.
|
