ХЛОПЧИК МІСЯЧНИЙ СМІХ
1 2 3 4

Цариця країни Кунтали бавилась із своїм маленьким сином, а цар сидів осторонь і дивився на це зворушливе видовище. Дитина аж заходилась дзвінким, веселим сміхом.

— Глянь, його личко схоже на повний місяць! — не стримуючи захоплення, звернулася цариця до царя.

— Атож, він справжнісінький ясний місяць,— визнав цар.— А коли сміється, то ніби все довкола аж розквітає.

Так вони і назвали хлопчика — Чандрахаса, тобто Місячний Сміх. Обоє душі не чули в єдиному синові, нікого не підпускали до нього, навіть стара нянька іноді ремствувала: мовляв, вона вже й не пам'ятає, коли тримала немовля на руках. А щасливі цар і цариця снували в думках своєму синові славне майбутнє. Проте недовго тривало їхнє щастя.

Невдовзі після народження царевича Чандрахаси на Кунталу напав сусідній цар, зажерливий і заздрісний. Батько царевича легко здолав би його, якби не підступна зрада користолюбного головного радника: той допоміг ворожому цареві й убив кунтальського царя.

Цариця саме гуляла в садку з немовлям на руках, коли прибіг задиханий гонець: він приніс сумну звістку про загибель царя. Сповістив він і про те, що численний ворог от-от увірветься в царський палац.

Бідолашна жінка сполотніла, але наступної миті стала кликати стару няньку. Коли та прибігла, цариця квапливо передала їй немовля, кажучи, що побоюється за його життя й що треба його якось рятувати. Бо і справді, в палаці надійного захистку для нього не було.

— Спробуй винести звідси мого єдиного синочка,— просила цариця стару няньку.— Вирости його, як свою власну дитину, аби він не відчував, що в нього немає матері.

Заплакала цариця, нахилилася до немовляти й поцілувала на прощання. Потім підштовхнула няньку до потаємного виходу з палацу, й та заквапилася геть.

Сама ж цариця й челядь розіклали величезне багаття і, коли ворог увірвався в царський палац, зійшли в гуготливе полум'я. Вони всі вирішили вмерти, аби не віддатися на поталу несамовитому й лютому ворогові.

Стара нянька тим часом бігла з немовлям на руках, поки натрапила на якесь село. Ніхто в тому селі її не знав, але добрі, чуйні люди нагодували втікачів, дали їм притулок, а згодом і підшукали посильну роботу, щоб стара жінка могла прогодувати себе й дитину.

Минав час, Чандрахаса підростав, аж одного разу названа мати покликала його до себе й мовила:

— Послухай, синку, життя моє закінчується. Мені жаль залишати тебе самого на цьому світі, але я сподіваюся, що все обійдеться і ти виростеш здоровим і щасливим.

І невдовзі вона справді померла. Чандрахаса лишився сам у ветхій хижці без батьків і навіть без названої матері, своєї няньки. Проте односельці вже встигли полюбити його, тож дбали й піклу валися про хлопчика. В нього було безліч друзів, з якими він грався, забувши про своє сирітство. Одного разу, коли царевич грався на вулиці з дітлахами, його помітив ста-рий відлюдник. Він глянув на хлопчика й застиг як укопаний, не зводячи з нього очей, а тоді вигукнув:

— Бути цьому хлопчикові царем Кунтали!

Люди оточили старого відлюдника, коли почули його слова. І треба ж статися, що в ту пору там опинився і царський радник, убивця батька Чандрахаси. Помітивши збуджений людський натовп, він підійшов ближче й прислухався. Те, що він почув, аж ніяк не втішило його, бо він виношував власні задуми щодо царського трону в Кунталі. У царя, який оце правив царством, спадкоємців не було, і підступний радник сподівався посадовити на престол свого сина.

«Навіщо моєму синові зайві суперники!» — подумав він і почав діяти. Наступного ж дня підіслав до хлопчика вбивцю, щоб той улучив мить, коли Чандрахаса буде сам, схопив його й відніс у лісові нетрища.

1 2 3 4

 


Репетитор в місті Рівне та Рівненському районі.

Поліграфічні послуги та фотодрук
Тел.: +38 (093) 515-57-24, +38 (098) 050-8649
м. Рівне, вул. Дубенська (Район Боярка)

Написати електронного листа репетитору

 

Реклама:

Пропонуємо фотодрук та Поліграфічні послуги.